На обмін просяться щонайменше 45 держзрадників та колаборантів, які отримали вироки в українських судах.
Колишні поліцейські, бандит, мати з сином, підприємиця, медійник та співробітник енергетичного підприємства працювали на Росію під час повномасштабної війни. Це жителі Харківщини, які отримали від трьох років позбавлення волі до пожиттєвого і вже написали заяви, аби їх забрала Росія.
Майже п’ять десятків мешканців Харківської області стали «героями» проєкту Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими за підтримки ГУР «Хочу к своим». Це ресурс, що оприлюднює інформацію про засуджених російських агентів, зрадників і колаборантів, які допомагали росіянам воювати проти України. Усі громадяни, які погодились стати учасниками, добровільно дали дали згоду, написали заяви (вони розміщені на сайті) і можуть бути обміняні на цивільних українців, які перебувають у російському полоні.
Разом з фото засудженої особи й короткою інформацією про обставини вчинення злочину на сайті оприлюднюється «згода на обмін» (прохання особи про її передачу на територію РФ або тимчасово окуповану територію України як військовополоненої для обміну на громадянина України, що перебуває в полоні РФ).
Хочуть до «своїх» 45 жителів Харківської області. Вони отримали вироки, здебільшого за державну зраду, стаття 111 ККУ (різні частини), посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, стаття 110 та несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, стаття 114. Покарання у багатьох — до п’яти років ув’язнення, десятеро людей отримали 15 років ув’язнення і тільки один, майор Нацполіції Дмитро Смоляний, засуджений довічно. Серед 45-х бажаючих потрапити на обмін є п’ятеро жінок. На жаль, мотиви, які би пояснювали їхнє бажання виїхати в Росію, не відомі: заяви написані за формою, дуже сухо, і без пояснень. Ми вирішили розказати історії тих зрадників, які вирізняються «сюжетом» або не схожі на усі інші.
Бандит, що «тримав» Вовчанськ
Одне з упізнаваних облич у базі тих, хто хоче «до своих», — Дмитро Чигринов, або «Чиж». Його банда була відома у Вовчанській громаді до повномасштабної війни, а потім співпрацювала з росіянами. Кримінальний авторитет «Чиж» навіть хотів бути мером Вовчанська під час його тимчасової окупації, але не склалося. На рахунку його банди — співпраця з командирами ПВК «Вагнер», з представниками федеральної служби безпеки РФ та грабіж місцевих фермерів. Він зібрав чверть мільйона доларів і передав окупантам, писав Харківський антикорупційний центр. Окрім того, Чигринова обвинувачують у вбивстві голови Вовчанського лісгоспу Сергія Пієва неподалік Вовчанська 8 квітня 2022 року.
Дмитро Чигринов. Фото: hochuksvoim.com.
«У період з 24.02.2022 року до середини квітня 2022 року на території тимчасово окупованого міста Вовчанськ Харківської області дислокувались підрозділи приватної військової компанії Російської Федерації на чолі з командиром «Фенікс» та підрозділ приватної військової компанії Російської Федерації «Вагнер» на чолі з командиром «Гардер», з якими пішов на співпрацю та виконував поставлені ними завдання у зборі грошових коштів з фермерських господарств за можливість продовжувати господарську діяльність», — йдеться у «справі» Чигринова.
Бандита-зрадника затримали у Харкові, куди він втік і хотів сховатися. Його засудили до 15 років тюрми. Дмитро Чигринов написав заяву про бажання піти на обмін сім місяців тому, але Росія не поспішає його забирати.
Майора завербували до 24 лютого
Оперуповноважений Дмитро Смоляний з Мерефи погодився працювати на росіян до початку повномасштабної війни. За кілька днів до 24 лютого 2022 року його дистанційно завербував кадровий співробітник ФСБ у Бєлгородській області через брата, колишнього співробітника спецпідрозділу «ОМОН». Смоляний був навідником та збирав місця тимчасового базування підрозділів ЗСУ, Служби безпеки України, Нацполіції та Національної гвардії України. За його координатами російські спецслужби здійснювали неодноразові обстріли по українських об’єктах. Згодом він проводив дорозвідку.
«Для збору розвідданих зрадник їздив на службовому автомобілі із спецталоном, що дозволяло йому уникати огляду на блокпостах та приховано фотографувати важливі об’єкти», — повідомляли у СБУ.
Суд визнав Смоляного винним у державній зраді, його засудили до довічного позбавлення волі. У вересні 2024 року він написав заяву, що погоджується на обмін до РФ або на тимчасово окуповану територію України.
Сім’я «руського козака» хоче возз’єднання
Сім’я поплічника російських окупантів Андрія Стрижка «керувала» у тимчасово окупованому Шевченковому Дружина, Віта Стрижко, колишня друкарка Шевченківської селищної ради, була керівницею організаційно-інформаційного відділу в окупаційній адміністрації. У суді Віта Стрижко не вважала себе винною, говорила, що намагалась «допомагати людям». 14 квітня 2023 року Київський райсуд Харкова засудив її до дев’яти років тюрми, а п’ять місяців тому вона написала заяву на обмін.
Стрижко-син і Стрижко-мати. Фото: hochuksvoim.com.
Трохи пізніше зголосився потрапити до обміну і її син, Михайло Стрижко, який був «исполняющим обязанности начальника отдела административно-хозяйственногоо обеспечения» у Шевченковому. 24-річний Михайло приїхав на тимчасово окуповану територію у 2022 році на прохання батьків. Він у суді зізнавався, що розвішував по селищу проросійські борди за «гуманітарку» і не думав, що за це опиниться за ґратами. Михайло говорив журналістам «Схем», що якби знав про віргідність ув’язнення, то разом із батьком утік би до Росії.
Стрижка-молодшого засудили до семи років тюрми і він також просить передати його як військовополоненого на обмін.
Проситься до доньки-соратниці
Колишній артдиректор харківського телеканалу «Тоніс-центр» Сергій Шапошников теж хоч до «своїх», але у Росії у нього дійсно є рідня, донька, яка допомагала йому воювати проти України. Він виготовляв листівки для «підняття бойового духу» окупантів. Як встановило слідство, 61-річний Шапошников наговорився телефоном із родичкою-путіністкою, надивився російських телеканалів та вирішив виготовляти у себе вдома у Харкові листівки із зображенням символіки латинської літери Z та триколору російського прапора та надсилав їх доньці.
Сергій Шапошніков. Фото: hochuksvoim.com.
Вона і запропонувала кремлівським чиновникам використати батькову творчість на користь окупаційної армії. Московські типографії друкували листівки з літерами Z, триколорами та лозунгами на кшталт «Работайте, братья! Победа за нами! Мы на своей земле!», а потім везли їх до своїх військ на фронт.
Колишній телевізійник працював на ворожу пропаганду з квітня по серпень 2022 року. У серпні його заарештували, а наприкінці 2022 року Дзержинський суд присудив йому 10 років позбавлення волі. У суді він визнав вину і написав заяву на обмін, відбуваючи покарання у Кам’янській виправній колонії №101.
Хто ще просить про обмін:
1. Сергій Філоненко
2. Євгеній Болюх
3. Валерій Давиденко
4. Андрій Биков
5. Юрій Глушаченко
6. Григорій Ясеноватий
7. Олександр Тітов
8. Павло Дмитерко
9. Олександр Чікін
10. Сергій Філенко
11. Іван Бовтенко
12. Віктор Лизогуб
13. Микола Латишев
14. Максим Смиков
15. Євгеній Балюх
16. Сергій Пасечник
17. Людмила П’ятигорна
18. Віктор Кудін
19. Сергій Кравченко
20. Олександр Коломійцев
21. Денис Коваленко
22. Данило Іваненко
23. Денис Резніченко
24. Тетяна Новікова
25. Мірзоєв Заур Гейдар огли
26. Ольга Мірошниченко
27. Вікторія Макаревич
28. Ольга Кочетурова
29. Всеволод Турик
30. Дмитро Логвінов
31. Сергій Волков
32. Володимир Беляєв
33. Олексій Тарасов
34. Сергій Погліновський
35. Валерій Бескурний
36. Володимир Шабунін
37. Віталій Лужанський
38. Сергій Курило
39. Євген Гладкий
40 Олександр Батирєв.
Нагадаємо, станом на листопад 2024 року з російського полону вдалося звільнити 3 767 громадян України, зокрема 168 цивільних. Про це сказав уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець.
Автор: Марія Мирошниченко
